Такі порівняння часто роблять з англійською мовою, де відмінності між британською, американською, австралійською, австралійською та індійською англійською настільки великі, що іноді здається, ніби це різні мови. Але у випадку з російською мовою ситуація інша.
Головна відмінність російської мови від, наприклад, англійської полягає в тому, що Росія тривалий час була централізованою державою, де заселення та культурний розвиток ішов із центру – насамперед із московського регіону. Ця експансія, що почалася ще в Середні віки, сприяла тому, що московська говірка стала сприйматися як норма. Її використовували в адміністрації, освіті та засобах масової інформації, і з плином часу вона поширилася по всій країні, витісняючи регіональні особливості.
Російські говірки: три основні групи
Традиційно російські говірки ділять на три великі групи:
- північноруські говірки
- південноруські говірки
- середньоруські говірки (з Москвою в центрі)
Середньоруські говірки слугують мостом між північними та південними. Найпомітніші відмінності між цими групами стосуються вимови голосних (наприклад, звуків “о” і “а”), приголосних і деяких граматичних форм. Класичний приклад – редукція голосних: у південних говірках різниця між “о” та “а” часто зберігається навіть у ненаголошеній позиції, тоді як у центральних і північних вона практично зникає.
Незважаючи на цей поділ, важливо розуміти, що відмінності зазвичай невеликі й не заважають взаєморозумінню між носіями з різних регіонів. Відмінності помітні в основному у вимові, деяких місцевих словах і в розмовній мові. У школах, ЗМІ та офіційній сфері використовується стандартизований варіант російської мови, заснований на московській говірці.
Колонізація та стандартизація мови
Коли Росія розширювалася на схід (у Сибір), на південь (до Кавказу) і на північ (до Арктики), мова слідувала за людьми. Переселенці найчастіше походили з центральних районів Росії, тому і в нових регіонах закріплювалася та сама мовна норма. На відміну від англомовних колоній, де місцеві мови змішувалися з англійською, в Росії була сильна тенденція зберігати центральний варіант мови.
Радянський період ще більше зміцнив цю тенденцію. Радіо, телебачення та єдині шкільні підручники поширювали стандартизовану російську по всьому Радянському Союзу. Навіть у тих регіонах, де російська не була рідною мовою, люди вчили саме цей варіант.
Мова з незначними регіональними відмінностями
Порівняно з багатьма іншими великими мовами, російська мова доволі однорідна на всьому просторі, де вона використовується. Звісно, можна почути, що людина родом з Архангельська, Воронежа чи Владивостока, але відмінності невеликі. Це може проявлятися в інтонації, темпі мови або деяких фонетичних особливостях – але загалом це одна й та сама мова.
Для тих, хто вивчає російську мову, це означає, що немає необхідності вивчати різні говірки залежно від регіону. Стандартну російську розуміють і використовують по всій країні – а також у багатьох інших частинах колишнього Радянського Союзу.
