У Швеції сьогодні живуть люди, які розмовляють різними східнослов’янськими мовами, насамперед із походженням із Росії, України та Білорусі. Найвідомішими є російська, українська та білоруська – але цим список не обмежується. Є й малі мови зі своєю ідентичністю, і змішані форми, що з’явилися внаслідок тривалих контактів між народами та культурами. Щоб розуміти цих людей та їхнє мовне середовище, корисно знати, наскільки різноманітна східнослов’янська мовна група.
Три основні мови: російська, українська та білоруська
Три найбільші та найпоширеніші східнослов’янські мови – це три найбільші та найпоширеніші східнослов’янські мови:
- Російська – найбільша слов’янська мова та одна з найпоширеніших мов світу. Вона є державною в Росії та використовується як офіційна в низці країн колишнього СРСР. У Швеції російська – одна з найпоширеніших рідних мов серед іммігрантів. Згідно з лінгвістом Мікаелем Паркваллю (Mikael Parkvall) у книжці “Sveriges språk i siffror – vilka språk talas och av hur många?” (2016), кількість російськомовних у Швеції оцінюють у 29 000 осіб. Відтоді вона, ймовірно, збільшилася.
- Українська – державна мова України. Вона близька до білоруської та російської, але відрізняється вимовою, лексикою та граматикою. У XX столітті українську мову в деяких регіонах України витісняли, але після незалежності 1991 року – і особливо після 2014 року – її статус значно зміцнився. Мікаель Парквалл вважає, що 2015 року кількість україномовних у Швеції становила 4 900 осіб. Ця цифра, безсумнівно, зросла в кілька разів у 2022 році, коли до Швеції хлинула хвиля біженців з України.
- Білоруська – одна з двох офіційних мов у Білорусі (друга – російська). За структурою вона найближча до української, але має більш архаїчну вимову. Хоча вона має офіційний статус, у повсякденному житті білоруська мова використовується відносно рідко, особливо в містах. Проте існує активний рух за її збереження і розвиток. За оцінками Парквалля, кількість тих, хто розмовляє білоруською у Швеції, становить 1 700 осіб.
Часто забувається: русинська мова
Крім трьох великих мов, існує русинська – східнослов’янська мова, якою розмовляють у Карпатах: у західній Україні, на сході Словаччини, південному сході Польщі, а також у деяких регіонах Угорщини та Сербії (особливо у Воєводині). У низці країн її визнано мовою національної меншини.
Русинську мову іноді розглядають як український діалект, іноді як окрему мову (докладніше про це читайте у статті Міхаеля Мозера тут). Існує кілька різних традицій писемності та сильна культурна ідентичність серед багатьох, хто говорить русинською мовою. Історично русинську мову іноді називають “рутенською” на Заході, це стара назва, яка також використовувалася для української мови до 20-го століття.
Змішані форми: трасянка і суржик
У Білорусі та Україні поширені змішані мовні форми, які відіграють важливу роль у повсякденному житті, хоча й не визнаються офіційно:
- Трасянка – суміш білоруської та російської мов. Використовується переважно в усному мовленні, особливо серед літнього покоління в Білорусі. Часто сприймається як мова зі зниженим престижем.
- Суржик – аналогічна форма в Україні. Це розмовна суміш української та російської, якою користуються мільйони людей. Залежно від регіону суржик може сильно відрізнятися за звучанням і структурою.
Обидві форми виникли в умовах тривалого мовного співіснування та соціальних змін. Сьогодні вони також є частиною живої культури та ідентичності.
Багате і живе мовне середовище
Східнослов’янські мови утворюють багате й живе мовне середовище, сформоване історією, культурою та соціальними змінами. Звертаючи увагу не лише на офіційні мови, а й на малі та змішані форми, ми краще розуміємо, як живуть і думають люди у Східній Європі – і як вони говорять сьогодні у Швеції.
